Log In
Login with using your social network account
Password :
 
Log In

Обмін документами, як правова форма вираження згоди на участь у міжнародному договорі

0
4.0
2011/07/26
Location : Ukraine, Kiev

У проекті статей, підготовленому Комісією міжнародного права не містилося положення про обмін документами, які складають договір. Проект відповідної статті був запропонований на Віденській конференції представником Польщі, професором С. Нахликом. На обґрунтування своєї пропозиції він вказував на те, що запропонований проект статей не охоплює, доволі таки поширеного випадку, коли держави виражають свою згоду на участь у міжнародному договорі шляхом обміну нотами.
Для цієї пропозиції були достатньо підґрунтя, оскільки очевидно розкрила себе тенденція до більш широкого використання вираження згоди шляхом обміну нотами. Із числа договорів, опублікованих у збірниках Ліги Націй, 25% складали обміни нотами, у збірниках ООН 30%. За даними Секретаріату ООН, за перші шість років існування Організації такі угоди склали біля 40%. При цьому вони іноді й торкалися виключно важливих питань. У 1976 році, шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ СРСР і Франції була укладена угода про попередження випадкового або несанкціонованого застосування ядерної зброї.

Зростання укладення угод шляхом обміну нотами, відображає загальну тенденцію до більш широкого використання договорів у спрощеній формі. Відмічу, що не дивлячись на зріст значення угод укладених шляхом обміну документами, вони не залучили до себе уваги з боку доктрини. У цьому бачиться одна з обставин того, що Комісія міжнародного права обійшла їх мовчанням.
Польська пропозиція була прийнята більшою кількістю голосів, при чому проти не було подано жодного. Ця пропозиція була втілена у ст. 13 Віденської Конвенції 1969 року. Аналогічну статтю прийняла і Віденська конференція 1986 року:
«Стаття 13. Згода на обов’язковість договору, виражене шляхом обміну документами, які складають договір
Згода держав або міжнародних організацій на обов’язковість для них договору, який складається із документів, якими вони обмінюються, виражається шляхом такого обміну якщо:
а) ці документи передбачають, що обмін ними буде мати таку силу; або
b) Іншим способом встановлена домовленість цих держав та цих організацій або, в залежності від випадку, цих організацій про те, що обмін документами повинен мати таку силу».

Ці умови мають юридичне значення. У більшості випадків факт обміну нотами завершує укладення договору. Однак нерідко самі ноти або особливі домовленості передбачають необхідність ратифікації або погодження. У зв’язку з цим дуже цікавим є історичний факт, який є унікальним у своєму роді, коли в силу свого характеру угода шляхом обміну нотами передбачала необхідність ухвалення парламентом лише одною із сторін. У лютому 1988 року в місті Брюсселі міністр зовнішніх зносин Бельгії та посол СРСР обмінялись нотами відносно здійснення на території Бельгії інспекцій у відповідності із радянсько-американським Договором про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Сторони погодились, що угода шляхом обміну нотами підлягає схваленню бельгійським парламентом.

Зазвичай обмінюються нотами або листами. У більшості випадків такий обмін здійснюється відомством закордонних справ держави із акредитованим в ній дипломатичним представником іншої держави. Деколи й відомства закордонних справ безпосередньо здійснюють обмін нотами.
Виходячи з цього, ноти містять ідентичний, раніше узгоджений зміст. Угода, яка досягається таким шляхом, вступає в силу у момент обміну ними. Нерідко нота містить проект очікуваної угоди. При отриманні ноти, яка виражає згоду у відповідь, угода вважається укладеною.

Comments0