Log In
Login with using your social network account
Password :
 
Log In

Обставини, що виключають злочинність діяння

0
4.4
2012/03/20
Location : Ukraine, Kiev

Дослідженню інституту обставин, що виключають злочинність діяння, присвячено близько 1,6 % публікацій з кримінального права, що вийшли друком в Україні з 1991 року. Це, в свою чергу становить 5,4 % усіх публікацій, пов’язаних з тематикою Загальної частини.
Незважаючи на відносно малу кількість публікацій з цієї тематики не спостерігається єдності в літературі щодо визначення самого терміну „обставини, що виключають злочинність діяння”. Одні автори характеризують цей термін як діяння, вчинки або поведінку:
„При відсутності суспільної небезпеки і кримінальної протиправності такі діяння називаються обставинами, що виключають злочинність діяння.”
„...обставини, що виключають злочинність діяння, – це передбачені КК, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.”
„Отже обставини, що виключають злочинність діяння, – це поведінка людей, яка зовнішньо схожа з об’єктивною стороною певних злочинів, але за підставами, вказаними в законі, фактично є суспільно корисною або суспільно прийнятною або вибачальною з позиції кримінального права, а отже, у всіх випадках правомірною, такою, що виключає кримінальну відповідальність особи за нанесену шкоду.”
Інші автори характеризують їх як відповідні умови: „...обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, – це умови, за наявності яких діяння, котрі своїми зовнішніми ознаками збігаються формально з ознаками діянь, передбачених кримінальним законом як злочини, є правомірними через припис закону про можливість, необхідність чи обов’язковість їх вчинення.”
Як до прийняття КК України 2001 року, в якому в Розділі VII Загальної частини передбачено чотири додаткових обставини, що виключають злочинність діяння, в порівнянні з КК 1960 року, так і після його прийняття в науці кримінального права не було вироблено однозначної позиції стосовно вичерпного переліку таких обставин. Ю.В. Баулін до обставин передбачених Загальною частиною КК України 2001 року, відносить необхідну оборону, крайню необхідність, затримання злочинця, виправданий ризик, виконання службового обов’язку, виконання законного наказу, вчинення суспільно небезпечного діяння, що не визначене КК як злочин, малозначність діяння, неосудність особи, недосягнення особою віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, а також казус (випадок). Ю.В. Александров до обставини, що виключають злочинність діяння, окрім передбачених Розділом VII Загальної частини КК України 2001 року, відносить малозначність діяння, діяння, вчинене особою, що не має всіх ознак суб’єкта злочину, та добровільну відмову від вчинення злочину; окрім того автор зазначає, що не всі обставини, які мали б виключати злочинність діяння, передбачені у чинному законі про кримінальну відповідальність – згода потерпілого на нанесення шкоди, здійснення суспільно корисних функцій, здійснення свого права, виконання приписів закону. А В.М. Куц до числа обставин, що виключають злочинність діяння, відносить звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з втратою діянням суспільної небезпечності.
Розглянемо деякі суперечливі моменти, що виникали при дослідженні авторами окремих видів обставин, що виключали злочинність діяння.
А.М. Ришелюк у коментарі до КК України 2001 року за редакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка зазначає, що дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності. Проте П.П. Андрушко стверджує, що при вчиненні діянь за обставин, що виключають їх суспільну небезпечність чи протиправність, за фактично заподіяну шкоду може наставати цивільно-правова, дисциплінарна чи адміністративна відповідальність.
Видається дещо сумнівним твердження Ю.В. Александрова про те, що не може бути правомірним затримання особи, що вчинила злочин, за який законом не передбачається в якості хоча б альтернативного покарання арешт, обмеження чи позбавлення волі. Як зазначає В.О. Навроцький, санкція береться до уваги лише для того, щоб визначити суспільну небезпеку вчиненого діяння. В кримінальному ж законі (ст. 38 КК України 2001 року) не згадується така умова правомірності затримання як певний ступінь суспільної небезпеки злочину (посягання), що вчинений затримуваною особою.
Існує в літературі спір щодо можливості заподіяння шкоди при крайній необхідності лише „третім” особам:
„...шкоди при крайній необхідності заподіюється третім особам, тобто інтересам фізичних чи юридичних осіб, що не мали відношення до створення небезпеки. або суспільним чи державним інтересам.”
„Проте у ряді випадків (при крайній необхідності – М.Г.) особа змушена заподіювати шкоду самому джерелу небезпеки, щоб ліквідувати його, локалізувати, знизити інтенсивність впливу тощо (наприклад, перехожий, побачивши некерований автомобіль, що рухається з гори, спрямовує його в кювет, попереджаючи тим самим наїзд на дітей).”
„Тому, очевидно, не зовсім точною є позиція вчених, які в категоричній формі стверджують, що за крайньої необхідності шкода завдається інтересам третіх осіб, непричетних до виникнення небезпеки, вбачаючи в цьому одну з відмінностей крайньої необхідності від необхідної оборони.”
Наявність незначної кількості публікацій, присвячених інституту обставин, що виключають злочинність діяння, очевидно, пояснюється відносно однозначним їх тлумаченням науковцями та застосуванням практиками. Однак, поява у КК України 2001 року низки новел з цього інституту вимагатиме їх подальшої детальної розробки сучасною наукою кримінального права.

Comments0